Спортивно-технічний

Спортивна радіопеленгація

Керівники гуртка - Молошик Оксана Анатоліївна
(Заняття проводяться на базі ТСОУ),  

Шкідина Артур Сергійович
(Заняття проводяться на базі ТСОУ)

Метою програми є формування компетентностей особистості в  процесі спортивної радіопеленгації.

     Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:

• пізнавальної: оволодіння знаннями з радіопеленгації й орієнтування на місцевості;
• практичної: формування вмінь і навичок роботи з радіоприймачем і визначення відстані до радіопередавача, точне читання карти, оцінка вибору маршруту, концентрація мислення, швидке прийняття рішення, біг в природному ландшафті;
• творчої: розвиток просторової уяви, логічного мислення, слуху, пам`яті, координації рухів, самореалізації та духовного самовдосконалення;
• соціальної: виховання культури праці, спілкування з однолітками, творчої ініціативи,  формування стійкого інтересу до технічної творчості та спорту; розвиток  працелюбства та відповідальності; формування доброзичливості, товариських відносин, самостійності, наполегливості в досягненні результатів.

     Програмою гуртка передбачено навчання на початковому, основному та вищому рівнях. 

«Полювання на лисиць» «народилося» в 1947 році в Голландії. Цю подію описують так: Одного разу пізно ввечері, на вулицях м. Гаага з`явилася велика група молодих людей, велосипеди яких були обладнані «дивними»для перехожих апаратами і антенами. Рівно о 12 годині ночі за командою одного з них всі сіли на велосипеди і кудись поїхали і на одному з перехресть вони, нібито як по команді, роз`їхалися в різні боки і, повільно рухаючись, час від часу зупинялися, звірялися з картою і прослуховували ефір, обертаючи при цьому антени. Визначивши напрям, тобто «узявши пеленг» по максимуму сигналу, велосипедисти методично наближалися до будинку, де був розташований шуканий ними передавач – так званий «лисиця».

Перші змагання в СРСР провели влітку 1957 року в районі с. Бортничі (Київська обл., Україна). У них взяли участь радіоаматори Києва, Харкова, Слов`янська (Сталінської обл., нині – Донецька обл.), Миколаєва, Львова та Сімферополя. Пошук відбувався на двох діапазонах: 38 МГц і 144 МГц. Довжина дистанції (траси) становила 6 км, на ній необхідно було знайти по дві «лисиці».

Змагання зі спортивної радіопеленгації відбуваються між спортсменами, які за допомогою карти місцевості, компаса і радіоприймача на діапазонах 3,5 МГц і 144 МГц повинні знайти задану кількість радіопередавачів в лісі, на пересіченій місцевості за найменший час. 

Знайти передавач не так легко, як здається на перший погляд. Адже після однієї хвилини роботи, «лисиця» змовкає і витримує чотирьох хвилинну паузу. Виходить, що 5 лисиць дистанції включені не весь час, а тільки одну хвилину з 5. Спочатку працює перша лисиця, через хвилину вона віддає естафету 2-й, потім третя, і т. д. Після 5-ї лисиці знову включається перша. Крім того, характер лісу вносить помітні спотворення у поширенні радіохвиль і тому, приймач далеко не завжди вказує точно на радіопередавач. Безперервно слухаючи сигнали «лис» спортсмен намагається уточнити, де стоїть «лисиця» і виявити її. Тепер зрозуміло, чому замаскований передавач назвали ім`ям хитромудрої тварини. Як сказав дядько Федір із Простоквашино: «Це і полювання, і звірів вбивати не варто».

 Чим відрізняється радіопеленгація від орієнтування?

Буває, спортивну радіопеленгації плутають зі спортивним орієнтуванням. Але, незважаючи на гадану схожість, це зовсім різні види спорту. Як шашки і шахи – дошка одна, а фігури різні.

Змагання зі спортивного орієнтування полягають у пошуку нанесених на карту контрольних пунктів (КП). Виграє той, хто витратив на пошук необхідної кількості КП найменший час. Спортсмену-орієнтувальнику треба за допомогою карти, визначати найбільш швидкий маршрут від КП до КП, стежити за своїм положенням по карті, продиратися через природні перешкоди. І все це на бігу.

Завдання «мисливця на лисиць» значно важче. Справа в тому, що «лиси» на карту не наносяться. Спортсмен знає тільки розташування старту і фінішу. Як же шукає «лис» спортсмен-«мисливець»? Ось тут і приходить на допомогу приймач-пеленгатор. Прослуховуючи сигнали «лиси» і повертаючи антену, спортсмен шукає азимут на передавач. За допомогою компаса і планшета наносить на карту лінію – «пеленг». Потрібна «лисиця» буде знаходитися там, де перетнуться пеленги на неї.

Близький вид спорту до спортивної радіопеленгації – радіоорієнтування (Radio-orienteering). У радіоорієнтуванні на карті позначені радіозони, в межах яких чути «лисицю» (радіопередавач). У СРП радіозони не позначені, а радіопередавачі чути на всій території змагання обмеженою картою або заздалегідь організаторами змагань.

 Особливості спорту

 Спортивна радіопеленгація – захопливий і водночас складний вид спорту, що розвиває у підлітка не тільки швидкість, спритність і витривалість, але також гостроту розуму. Кожен учасник має приймати індивідуальні рішення, перебуваючи на дистанціях в складних умовах. У такий спосіб спортсмен привчається до відповідальності за власні дії та рішення. Для здобуття перемог на змаганнях юним спортсменам необхідно постійно підтримувати форму, удосконалювати свою майстерність. 

Починати заняття спортивної радіопеленгації краще в 10-12 років, але при бажанні беруть хлопчиків і дівчаток і молодшого й більш старшого віку. Нікого не вважають безперспективним. Було б бажання вигравати, і готовність працювати заради перемоги. Для створення рівних умов для спортсменів існує кілька вікових категорій: молодші категорії М-14 і Ж-14, М-16 і Ж-16 та старші категорії М-19 і Ж-19 та інші більш старші за віком.

Досягнення найкращих результатів учнів у спортивній радіопеленгації залежать насамперед від його комплексної підготовки: фізичної, технічної, тактичної і психологічної.

У наш час змагання зі спортивної радіопеленгації набули значного поширення та розвитку. Українські спортсмени досягли високих результатів на змаганнях європейського та світового рівнів. І потрібно відмітити, що гуртківці Центру демонструють відмінні результати також. 

Приходьте до нас займатися!

     

Юний картингіст 

Керівник гуртка - Сергій Ігорович Ковальчук
(Заняття проводяться на базі МНВК)

Проводиться набір "пілотів” віком 6-14 років для занять з автомобільного спорту «картинг» В програмі занять передбачено 3 ступені розвитку:
І рівень - початковий.
ІІ рівень - спеціальний
ІІІ рівень – професійно спортивний
Набір учнів: Понеділок - Субота з 12.00 до17.00 годин
Субота – практичні тренування з водіння автомобілів «карт» 

Адреса знаходження клубу «Школа пілотів»: вул. Писаревського 15, міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вхід з двору) Довідки за телефоном:
(09329) 0 25 51.
(09904) 0 00 48
mail: igor@volyn-kart.org

веб-сайту: http://www.volyn-kart.org

Презентація гуртка "Юний картингіст" /kartingt.pptx

Коротко з історії розвитку картингу 

Карт (англ.cart - візок). Картами називаються спеціальні одномісні гоночні чотириколісні відкриті автомобілі з кузовом або  без нього, з пружною підвіскою, з двотактними двигунами, виготовленими промисловими серіями і призначеними для змагань на спеціально обладнаних  закритих трасах з твердим покриттям.

 Картинг – один з видів автомобільного спорту, змагання по яких проводяться на мікроавтомобілях картах по кільцевих і трекових гонках, а також по фігурному водінню і слалому.

Траса картингу для кільцевих гонок, прокладена на рівних майданчиках, стадіонах або спеціальних картодромах, є замкнутою кривою з різними радіусами поворотів і довжиною прямих ділянок не більше 150 - 180 м. Довжина круга траси 700 - 1500 м., ширина не меншого 6 м. 

Зимовий картинг проводиться на трасі завдовжки 300 - 400 м.

Вважається, що картинг придумали військові льотчики в США після Другої світової війни. Вони влаштовували гонки по льотному полю, на візках для підвозу авіабомб.  

Але це хобі було поширене лише у вузьких колах, поки за справу не взявся Арт Інглс (en: Art Ingels), колишній пілот, механік відділення фірми "Кертіс крафт компані" в Глендейле, яка випускала гоночні автомобілі. Він у серпні 1956 р. на автогонках у Помоне представив публіці нескладний карт.  Машину назвали візком (англ. cart).

В 1957 р. Білл Роулс, Даффі Лівінгстон і Рой Десброу сворюють компанію Go-Kart Company, що виробляє карти. Справи компанії йшли настільки успішно, що вдалося купити ділянку в 5 акрів, на якому був побудований  перший картодром. Одночасно Інглс засновує компанію Ingels-Borelli. 

У травні 1960 р. Міжнародна федерація автоспорту офіційно визнала картинг видом автоспорту. В 1962 р. була створена Міжнародна  комісія з картингу при Міжнародній федерації автоспорту (CIK FIA). В 1964 р. в Римі проводився перший чемпіонат світу з картингу з двигунами об`ємом 100 см(картинг став другим видом автоспорту, за яким проводиться чемпіонат світу, після " Формули-1 ").

Спортивний картинг є для одних першим ступенем в автоспорт, для інших - дорогим, але захоплюючим хобі. Більшість гонщиків 

Формули-1 починали свою кар`єру з картингу; серед них Міхаель Шумахер, Міка Хаккінен, Фернандо Алонсо і Себастьян Феттель.